|
Явір Тодоров
Болгарія
БОЛГАРСЬКИЙ ПАНТЕОН
(Резюме)
Сонячна мати - вона зустрічається переважно в болгарському фольклорі. Піклується про свого сина Сонце, живе на краю світу, піклується за добробут людства. Вона є богинею плодючості, і втілює землю. Останнє підтверджується переказом, що коли розділились Небо і Земля, з'явився Місяць, а він є братом Сонця.
Сонце - він є образом який часто зустрічається в болгарському фольклорі. На відміну від фольклору литовців, германців, японців та інших народів, у нас Сонце є в чоловічою іпостассю. Він одружився із земною дівчиною, перемігши юнака; має сестру - Зірницю та Вечірницю, брата - Місяця. Сонце приносить плодючість та тепло. Живе на краю світу. Сонце народжується на початку року - Ігнажден-Коляда.
Місяць - в болгарській міфології постає переважно в чоловічій іпостасі, хоча сама назва "місяччина" наводить нас на жіночий образ. Він має чотири змінних образи. В фольклорі образ Місяця пов'язаний з різними повір'ями, які осягають майже усі сфери життя. Він, як і зорі, володіє магічною силою.
Денниця - ім'я можливо має зв'язок з авестійським словом "daena", використане пізніше в тюркській мові як "din". Воно нагадує і болгарське слово "ден" - світла частина доби. Отже можна етимологізувати це слово як "та що носить світло, віру". В фольклорі вона представлена як сестра Сонця, яка одружується із юнаком, втікаючи від Сонця. Вона є опікункою вівчарів та пастухів, а також володаркою хвороб. В книзі "Болгарський шаманізм" Анчо Калоянов я зустрів такий образ як Плеяди. Вони являють собою шість-вісім зірок і одна по центру. Вони називаються Стожарами і являють собою сезонних замісників Золотого стожару - Полярної зорі. З Денницею пов'язаний також 77-річний цикл, що має відношення до періоду Халеєвої комети. В народних піснях я знайшов різні імена - Яна, Янкулиці, Дена, Дана Ангела і та ін. Також імена жінок таких персонажів як - Ян, Янкул, Дан, Данкул, Бойдан.
Лада - присутня й у болгарському пантеоні та в обрядах ладування, лазарування, в одній пісні згадується про ріку Лада чи про дівчину Ладу. Її образ сильно зв'язаний з водою та дівочими ініціаційними обрядами. Зв'язок з водою наближає її до образу Яна, чиє ім'я на його батьківщині пов'язують з рікою, потоком часу, років. Про те каже проф. А. Калоянов в своїй книзі "Болгарські міфи". Така відповідність дає право вважати, що Лада є дружиною Янкула.
Змій - є господарем просторів та селищ. Він бореться з чужими зміями, забезпечує плодючість на просторах які він охороняє; викликає дощ. Також в образі змія криється бог дощу, грому та плодючості. Основні його вороги це халіти та ламіти, які є його сестрами та приносять самі лише лиха - зливи, тумани, потужні бурі і т. д. Змій, як і Сонце одружений з земною дівчиною, яка народила йому дивне дитя. Він наділений магічною силою і різними властивостями - може перетворюватись в різні предмети. Він є духом покровителем шаманів.
Самодиви, самовили, юди - то є покровительки життя та смерті, володарюють різними хворобами, які уміють лікувати, господарки джерел, мешкають в горах. Грають та танцюють; викрадають дівчат самовиди, потім їх убивають. З юнаками товаришують чи стають їхніми дружинами. Можуть літати, їдучи на шестикрилих оленях. На землі перебувають від Благовіщення до Усікновення, а весь інший час живуть в с. Змійкове, що знаходиться на краю світа. Суттєвим атрибутом самодивів є спеціальні ризи, які їм дозволяють літати, пояс зуниця - веселковий з переважаючим зеленим кольором. Ряд пісень представляють самодивів як будівничих градів, які знаходяться під небом між двома хмаринами. Ті гради збудовані для людських душ, себто померлих. Ті гради є язичницьким раєм, в якому померлі продовжують своє життя і займаються приємними справами. Інколи гради ці знаходять не на небі, а високо в горах. Самодиви є господарками раю та померлих, як і Господь в східних піснях.
Друга група
Богородиця - Вона є богинею плодючості та породіль. Відома під ім'ям св. Марії, Старої Божої матері. Вона є матір'ю Молодого Бога.
Ісус Христос - Якого ще досить часто називають молодим Богом. В піснях він зображається завжди малюком - немовлям, але то лише в колядних піснях - у день народження Ісуса Христа, яке співпадає з народженням Сонця, місце якого зайняв перший.
Святий Іван - Він один з найшановніших святих в болгарському фольклорі. Брав участь при розділенні неба, а можливо і землі що випливає з тексту однієї пісні з Македонії. При розділі неба йому дісталось опікувати кумівство і побратимство. Св. Іван постає як будівничий трьох церков, в яких священнодіють обряди - вінчання, хрищення та всепрощення. То його функції, які він править як перший священик, жрець. За християнським поконом св. Іван хрестив Молодого Бога, який як було сказано вище, відповідає Сонцю. Цей святий має три свята - Іванівдень, Еньовдень та Усікновення. Його ім'я Еньо пов'язане з персонажем із третьої групи, а саме з Старим Яно або Янкулом.
Святий Нікола - то є другий святий, якого повсюдно вшановують в Болгарії та він присутній у фольклорі. Св. Нікола постає як старший брат св. Івана. При розділі на небі на нього лягла відповідальність за північні моря - опікунство човнярами (гімджеїтами), як і "в службі і в трапезі". Такі функції визначають його, як і св. Івана, жерцем який відповідає за жертвоприношення і правильний хід обряду. В багатьох піснях він постає покровителем і подателем плодючості. Св. Нікола допомагає Молодому Богу уникнути страти на новий рік. Водночас окремі дослідники наділяють цього святого шаманськими функціями і діє він як шаман, головний жрець, допомагаючий іншим шаманам, жерцям, молільникам досягти Святої гори...
За столом св. Нікола починає співати (підносячи себе) і його дух відлітає аби рятувати геміджів в морі. Такий стан характеризує саме шаманів. В такий спосіб він став нарікатись головним святим. Святий постає як будівничий золотої церкви, а коли його не дістає на будівництво він позичає у свої сестри Ангелини - змії і вдовиці, котра живе під землею. Та церква схожа на каплицю, а швидше на дім жерця. В образі св. Ніколи багато дослідників бачать "слов'янського" Велеса, який постає жерцем - покровителем багатства, музики, він навчив народ сіяти та орати, лікувати, мудрості, він скеровує мандрівників, є зоряним пастухом. Багато з тих функцій належать Велесу, про що згадується в словнику древніх імен з "Влескниги", які підтверджують шаманізм його функцій.
Св. Ілля - Він є третім головним святим болгарського фольклору. При розділі на небі на нього перейшли обов'язки опіки літніми громами та блискавицями. Коли ділили землю йому припав Каравлашко, який не шанував християнського Бога та сімейні цінності. В одній пісні його функції як святого чітко представлені, це опіку плодючістю, різними хворобами, передання божих заповідей народу. Св. Ілля володіє ключами від раю, якими зачиняє та випускає дощові хмари. Святий також постає як борець з ламя, які шкодять родючості. Ті ж самі функції має св. Георгій, змієвий господар прикордоння. Окрім цих функцій св. Ілля є позивачем богів (святих) та царів до трапези на св. Петка чи св. Неділю. Жертовними тваринами на честь св. Іллі є бик та овен, а древні часи ще й олень. Відома легенда про самопожертву оленя, який з'являється в одне з двох свят (Георгієв день, Преображення) аби бути принесеним в пожертву. Усі ті жертви, пов'язані з Сонцем, а олень навіть з предками.
Св. Георгій - це один з найшановніших святих в Болгарії. Він вважається покровителем відродження природи та овечих стад. Святий постає як борець з ламя, які перешкоджають родючості природи. Св. Георгій завжди являється на білому коні. Його день пов'язаний з таємничими Плеядами та вважається одним із плеядових святих, заразом з його лисим братом св. Дмитром и св. Архангелом Михаїлом.
Св. Дмитро - Вірять, що св. Дмитро приносить зиму, доті як св. Георгій - літо. Свята цих двох святих накреслюють межу двох періодів - літом та початком зими. Св. Дмитро постає як білобородий старець, лисий брат Св. Георгія. На Дмитрів день робітникам дають вихідний. Хоча Св. Дмитро не є тим персонажем який часто зустрічається у болгарському фольклорі. В субота перед святом вшановують Дмитрове задушення. У древньоболгарському календарі день св. Дмитра припадав на суботу, що наводить на думку, що ті свята відзначались в один день.
Архангел Михаїл - Єдиний з усіх архангелів, що запосів в болгарськім фольклорі. Він постає як посланець Бога, він проводжає душу людини в рай або просто як посланець, виконує доручення Господа чи святих. Архангел Михаїл постає як власник стад і дев'яти сімей "костадинів", тобто царів. Відповідно однієї пісні Божа мати посадила три дерева, які родять золоті яблука. Ті дерева охороняє архангел, які він перераховує, той архангел то Михаїл. Якщо хто побачить яблука і візьме їх таємно від охоронця то використовує як ліки. З тої пісні постає ще одна функція архангела Михаїла, а саме лікувальна. Архангел Михаїл також вважається першим смертним царем і шаманом, якого можна порівняти з авестійським Йімою та водійським Ямою. Підстави для того дає пісня, в якій його ім'я пов'язане з Янкулом що має синів, названих "костадинами", то загальна назва царів. Це ім'я звичайно пов'язане з християнством.
Вогняна Марина - Вона є захисницею від пожеж. Вогняна Мирина має царське походження. Її матір'ю є цариця Домна, яка народжує її взимку, як і сонце. Свята є нареченою, що стане дружиною Сонця взимку на Георгіїв день. Її свято відзначається в середу влітку (17 липня) та відомий як Гарячниці, що тривають три дні. В цей день розпалюють новий, божий, дикий вогонь, який був загашений на першу Гарячницю (15 липня). Її ім'я подекуди поєднують з Богородицею і кажуть - свята Марія. Саме ж ім'я Марина може привести нас до слів "вогняна, сонячна", які походять з одного і того ж кореня що і східноіранське слова "mar", себто Сонце. В Странджі, Родопі та по течії р. Струма і р. Мєста ця свята відома як покровителька змій та лікування від їхніх укусів. Отже вона вшановується як знахарка та покровителька шлюбів. В одній пісні про розділ землі три світі, а саме - св. Ілля, св. Іван та св. Нікола називаються її братами.
Господь - в болгарському фольклорі його образ не має нічого пов'язаного з християнського розуміння. Називають його Вишнім або дідо господь. Постає як будівничий храму для людських душ, що робить його властителем життя та смерті. В фольклорі він зображується під двома образами - людиноподібним та рослиноподібним. В людиноподібній личині він зображається наїзником коня або сонячного оленя, який розділяє світ між святими після його сотворіння. В рослиноподібній личині він постає переважно як дерево. Дерево є символом що зображує світи, так само як і великий рід. Болгарський Господь не являє собою небо сам по собі, а власне творчі сили, які перетворюють хаос у лад. Дмитро Марінов зауважував, що в болгарському фольклорі немає слідів від його шанування як неба. Господь швидше є символом єдиної родини, а земля-матінка, є дружиною в тій родині. Він мешкає в одному домі. Існує вірування, що в давні часи Господь ходив і жив на землі, але опісля опинився на небі.
Третя група
Янкул - в різних частинах країни він зустрічається під різними іменами. Відомий як Янкул воєвода, Дан воєвода, Старий Яно, Данкул воєвода. Він постає як багата людина, що має багато стад та велику родину. Він називається баном, тобто управителем краю. В його образ вплетено багато жрецьких функцій, що його сильно пов'язує із св. Іваном, тими функціями є опікування кумівством та побратимством, вінчанням та хрещенням. Його син став царем за бажанням колядників. Одне з його імен - Дан. Жінку Янкула знають під ім'ям Янкулиця, Яна, Дана. Ті імена нагадують Денницю, сестру Сонця. Денниця є дівчиною змією, яка зустрічає Дана воєводу після полювання.
Хатня цариця - це ім'я тлумачиться виключно як господиня. Вона є матір'ю Вогняної Марини. В одній пісні вона постає як ластівка і летить по сліду св. Еньо в червоних хмарах. Хатня цариця є земною володаркою, але її ім'я є узагальнюючим, а також подібне на імя першої земної цариці - наприклад порівняйте зі скитською, яка зветься Табіті скитською царицею. Це може привести нас до наступного передбачення - якщо Сонячна матір є богинею землі в цілому, то Хатня цариця є богинею обмеженого простору - градів і також є шаманкою. Її шаманський образ (летюча слідом за св. Еньо) наближається й до св. Ніколи і до св. Івана. Хатню царицю можна до певної порівняти із "скитською" Табіті - богиня священного домашнього вогнища.
Частина тих функцій перейняла на себе Божа матір при запровадженні християнства.
Цар Костадин - то персонаж який часто в болгарському фольклорі. Найчастіше згадується в піснях про царство. Інша думка, що він можливо є образом візантійського імператора, який володіє Каравлашкою та Богданським. Цар Костадин є болгарським володарем. Він є персонажем багатьох пісень що дає підстави вважати, що ім'я Костадин є загальним для царів. В одній пісні цар Костадин показаний узурпатором влади, яку пізніше передає законному спадкоємцю, якого звуть Іванчо. Що нагадує св. Івана, а водночас дає підстави вважати, що св. Іван - Янкул є перший володар.
Дойна - є героїнею багатьох народних пісень, особливо колядок. Вона постає дочкою володаря, має дев'ять братів, що пов'язує її з архангелом Михаїлом. Дівчина Дойна зводить град і оголошує, що якщо хтось встигне його захопити то зможе одружитись з Дойною. В іншій пісні подібній змістом до згаданої говориться, що той град є Будим град. Цікавим є місце де розташовується град в тій пісні. Те місце знаходиться між небом і землею, а будували його найімовірніше Господь та самодиви. Можливо той град є язичницьким раєм а бо щонайменше мідний тік. Дойна якоюсь мірою наближається до Хатньої цариці і є найголовнішою по ній, обоє вони є бездітними поки володарюють. Різняться тим, що якщо Хатня цариця народжує дітей від живої істоти, то Дойна народжує дітей від каменю, які також перетворюються на камінь.
Ім'я Дойна вповні можливо означає "володарка, господиня", що походить від слова "domina".
Король Будин - цей персонаж рідко зустрічається в піснях, але тут ми розглядатимемо згадки що є в фольклорі поблизу граду Будин (Будим). Сама назва "король Будин" означає короля (володаря) граду Будим. В одній пісні він постає як володар, що має сина Михайла та доньку Ірину. Саме ці відомості наближає його до Дана воєводи, та до архангела Михаїла, які є володарями граду Будим. Дослідники пов'язують ім'я граду з Будапештом, а той може бути пов'язаний з ім'ям Відин, себто Бєдин.
Позаяк то є умовне місто - столиця Болгарської держави. Він є центральним - стожаром країни, відповідним Полярній зорі (Золотий стожар).
Після нашого викладу можна зрозуміти, що є 12 божеств, які увійшли в болгарський фольклор тим або іншим чином. То є Сонячна мати (Стара Божа матір, Богородиця), Сонце (Ісусу Христос, Молодий Бог), Місяць, Денниця (Яна, Дана), Янкул (Дан, Старий Яно; св. Іван), св. Ілля, св. Нікола, св. Вогняна Марина, Архангел Михаїл, св. Дмитро, св. Георгій, Господь. До них можна також додати Хатню царицю, з якою буде 13.
Основним елементом народних пісень є родина та продовження Роду. Тому підпорядковані і боги. Вони діляться на дві групи, які вступають в родинні стосунки. В витоках першої родини є Сонячна мати, в другої Хатня цариця. Від роду Хатньої цариці походить людський рід і найголовніше владарський і жрецький роди. Вони поділяють країну на три частини, а потім на дев'ять. Для такого висновку може вистачити лише розгляду пісні на зразок "поділу землі святими" синам Михаїла, яких є дев'ять і яких нарікають "касатадинами", тобто царями.
Закінчення
Все життя болгарського народу пов'язане з шануванням древніх богів, які створили світ та життя, як і закони за якими усе те розвивається. Центром древньої віри є рід та родина, творені довкола домашнього вогнища. Народ вшановує своїх предків і вірить, що вони захищають народ від усякого лиха, а тому люди прагнуть до примноження роду. Найбільшим скарбом для древнього болгарина була родина, яка згадується в багатьох народних піснях. Засновники нашого роду піднялись на небо і стали богами. Ними були не лише перші володарі, але й жерці, засновники обрядів та звичаїв. Самі боги створювали родини, як ми це побачили з дослідження. Вони ж опікуються примноженням добробуту.
В болгарському народі всякий голова роду і його дружина є жерцями та проводять основні дійства в усіх обрядах. А старійшина селища є головним жерцем в громадських обрядах і звичаях. Форма сім'ї та роду впливає і на державний рівень - царя який і є верховним жерцем, в ньому відбито образ верховного небесного Бога, який поставив царя на престол.
Література:
1. Калоянов, Анчо. Български митове. С. 1979
2. Калоянов, Анчо.Българският шаманизъм. С.1995
3. Калоянов, Анчо. Добър юнак с добра коня.В.1986
4. Димитрова, Иваничка. Българска митология. С. 1981
5. Народна поезия и проза. Т.2,Т.4. С.1988
6. Вековно наследство.т.1.С.1976
7. Венедиков, Иван. Медното гумно. С. 1995
8. Венедиков,Иван. Златният стожер на прабългарите. С. 1987
9. СбНУ т.2-т.60 С.1880-1994
10. Дражева, Райна.Гергьовден. С.1982
11. Ганева-Райчева, Валентина.Еньовден.С.1990
12. Василева,Маргарита.Коледа и Сурва.С.1988
13. Беновска-Събкова,Милена.Змеят в българския фолклор.С.1995
14. Веркович, Стефан И.Народне песме македонски бугара. С.1980 (фототипно издание)
15. Братя Миладинови.Български народни песни. С.1981 (фототипно издание)
16. Влескнига.Омск 2000
|
[